Аудіоказки українською мовою.Українські народні казки. Казки народів світу.Вірші. Різдвяні та новорічні аудіоказки. Казки Дісней українською мовою. Дитячі аудіокниги.
Жила собі мала Баба Яга. Було їй усього сто двадцять сім років, а для Баби Яги, звісно, це ще зовсім молодий вік.
— У човні чи за човном — не має значення. Справді, ніщо тут не має значення, в цьому вся штука. Вирушаєш кудись чи ні, добуваєшся до мети чи потрапляєш у зовсім інше місце, а чи й зовсім нікуди не добуваєшся — так чи інакше ти при ділі, хоча нібито нічого особливого не робиш, а якщо й зробив щось, усе одно всього не переробиш — робота завжди є, і ти можеш братися до неї, як забажаєш, але краще б не робити нічого.
Одного разу, вранці-рано,
в садку біля старого пня
з’явився раптом хтось незнаний,
в яскраве вдягнений вбрання.
Благородна тварина — дика коза.
Благородна i своію постаттю, коли, струнка й нiжна, стоїть вона серед кущiв лiщини або на зеленiй квiтучо-пахучiй галявинi лiсу нашого чарiвного.
Мавка Вербинка, що на день ховалася у великому дуплі старої верби над болотом, прокинулась й нашорошила вуха. Серце їй болісно стислося. Багато вже разів на своєму віку чула вона те собаче гавкання, ріжки, страшні постріли…
— Ні, вербо, — каже. — З горіха я матиму горішки, з яблуні яблука, з вишень і слив наваримо варення. А з тобою в саду буде казка. Не рубатиму тебе!
Одного прекрасного
Сонячного дня
На великому городі
Народилось Перченя.
Іноді трапляються похмурі дні. Це закон природи. У такі дні заплутуються шнурки, з’являється пінка в какао, а в садочку на сніданок – сирна запіканка.
“Хуха-Моховинка”, Василь Королів-Старий Вона була останньою. Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона […]
Перед вами звичайний плюшевий ведмедик.
Як бачите, він спускається сходами слідком за своїм другом Крістофером Робіном, головою донизу, і перелічує східці власною потилицею: бум, бум, бум!
Нема в тому біди, що з’явився на світ в качиному гнізді, якщо вилупився з лебединого яйця.
Він був просто первісним чоловіком, і жив печерно в первісній Печері, і майже не носив одягу, і не вмів ні читати, ні писати, та ще й не хотів цього вміти…
Я — сам Макбрум, Джош Макбрум, і я хочу розказати ладком, як воно все було, і — щоб ні слова брехні.
Але діти навіть не могли собі уявити, що вигадані ними створіння на зразок русалок, водяників, лісовиків і дивного Бухтика оживуть не тільки в їх фантазіях, але і в реальному світі.
Жила собі калюжа. Усі довкола любили її та називали лагідно – Калюжкою. Була вона дуже охайною і завжди стежила за собою. Нікому не відмовляла – хоч собаці забіглому напитись, хоч горобцям викупатися – завжди, прошу.
Ніхто вже не пам’ятає, відколи стоїть посеред степу отой Курінь —хатка не хатка, бо ні стін, ні вікон, ані димаря; одначе й стіжок нестіжок, бо двері є.
Колись давно-давно біля самого лісу, де протікає річка Снивода, жили собі дід та баба. В них було невелике поле, огород і зелений-зелений лужок.
– Ви можете уявляти собі Бога таким, як вам заманеться, – пояснив Ной, – але він є скрізь, у кожній людині, в кожній живій істоті, в кожній рослині…
З того часу як Незнайко побував у Сонячному місті, минуло два з половиною роки. Для нас із вами це не так уже й багато, але для маленьких коротульок два з половиною роки — строк дуже великий.
Чотирнадцяте лютого не передбачало нічого романтичного. Принаймні мені… Помінявшись вихідними, я зголосилася підмінити Неллі в магазині (працюю я в ювелірній крамниці ‘Soulmate’* на 3-й Авеню), – у неї сьогодні романтична вечеря з хлопцем. А я «все одно це свято терпіти не можу».
Він з’явився на світ у дрімучій гущавині, в одному з тих невеличких лісових сховків, які нелегко помітити сторонньому оку, хоч вони начебто й відкриті з усіх боків.
Грінч не зносив Різдва! Взагалі! Ані в місті, ні вдомі.
Не питайте чому, бо причини йому невідомі.
Може, голову Грінчу прикрутили не так, як треба.
Ось так щороку. Кухня, кухня, знов кухня. Кутю замочити, пляцків напекти, рибу замаринувати, грибну юшку зварити. Узвар не забути, пампухів намісити. Йой, голубці!
Повість-казка відомого італійського письменника Джанні Родарі (1920—1980) «Подорож Голубої Стріли», написана в захоплюючій і легкій манері, розповідає про різдвяну чарівну подорож іграшкового потяга під назвою «Голуба Стріла» та його лялькових пасажирів.
Темна-претемна ніч. Місто, як завжди, заплющило очі, вимкнувши світло у будинках. Тиша! І в ніякому разі не смій заважати цій тиші. Навіть, якщо тобі не спиться!
Кожного вечора рівно о дев’ятій синьйор Б’янкі, хоч би де він був, викликав по телефону Варезе й розповідав доньці казочки. Ці казочки були коротенькі.
Але Покахонтас вказала йому на качан кукрудзи:”Ось це має той самий колір,-засміялася вона. – Але воно набагато коштовніше, оскільки може прогодувати тебе!”
Так його назвали за те, «що він нічого не знав». Він носив яскраво-блакитний капелюшок, жовті, канаркові штани й оранжеву сорочку з зеленою краваткою.
«Робінзо́н Кру́зо» (англ. «Robinson Crusoe») — роман Даніеля Дефо, вперше опублікований у квітні 1719 року і коротко названий за іменем головного героя.
Може, хтось пам’ятає, що передавали по радіо торік п’ятнадцятого жовтня? Може, хтось пам’ятає, що йшлося про зниклого хлопчика?
Зроблено з ❤️ для дітей | Львів 2017-2022р.