Жила-була собі Мишка. Якось пішла вона в поле, нажала колосків, та й повертається стежечкою через кладочку — і до лісу, до своєї хатки. Аж тут назустріч Їжачок іде.
— Здрастуй, Мишко, — привітався.
— Здрастуй, Їжаче.
— А що це ти несеш?
— Була в полі, — каже Мишка, — колосків нажала. З них зерна намолочу та борошна намелю, щоб було з чого взимку пиріжки пекти.
У Їжачка аж слинка потекла:
— Ой, я теж люблю пиріжки.
— Ну то, як зима настане — приходь, я й тебе пригощу, — запросила його Мишка.
— Дякую, — зрадів Їжачок. — Обов’язково прийду. Тільки… що це таке, зима? Коли вона буде?
— Як, — здивувалася Мишка, ти не знаєш, що таке зима?
— Ніколи не чув і не бачив, — відказує Їжачок.
залишити коментар