КЕНТЕРВІЛЬСЬКИЙ ПРИВИД

«Кентервільський привид» — іронічне оповідання ірландського письменника Оскара Вайлда, написане у 1887 році. 

У повісті все полягає на парадоксі: не привид лякає нових власників замку, а навпаки, сімейство сучасних американців наводить жах на родинного привида і доводить його до нервового розладу. На цьому і базується комічний ефект розповіді.

_{Ілюстрація – М. Митрофанов}

— Якщо ваша ласка, сер, — звернувся Отіс до привида, — змастіть чим-небудь ваші ланцюги! їх грюкотіння порушує спокійний сон моєї родини. Коли бажаєте, я дам вам машинне мастило “Світанок Демократів”. Чесне слово, воно дуже діє! Навіть священики підтвердили, що регулярне використання цього засобу позбавляє геть усіх проблем. Я залишу пляшечку на столі, коло свічника, а ви візьміть і користуйтеся на здоров’я! Відчуєте потребу в новій порції — одразу ж звертайтеся до мене. Я допоможу вам із превеликою втіхою!

Слухати аудіокнигу “Кентервільський привид” українською мовою:

ЧИТАЄ: Вікторія Ткачук

ЕMAIL: vikivnavika@gmail.com

Мала Баба Яга (Отфрід Пройслер)

Жила собі мала Баба Яга. Було їй усього сто двадцять сім років, а для Баби Яги, звісно, це ще зовсім молодий вік.

Мешкала вона в чаклунській хатці серед дрімучого лісу. Хатка була невеличка. Але й господиня жила в ній мала. Тож місця Бабі Язі вистачало. А вже кращої оселі вона й побажати собі не могла. Дах на хатці дуже гарно скособочився од вітру, димар похилився, а віконниці раз у раз скрипіли. Знадвору до хатки була примурована піч. Бо як же без печі у хатці Баби Яги?

Василь Королів-Старий “Мавка Вербинка”

В лісі знявся переляк…

Першим вісником прибіг сам не свій — аж мордочка йому побіліла — бувалий в бувальцях чорновухий Заєць. Захекавшись, він перебіг цілим лісом й кого тільки спіткав по дорозі, перед кожним сідав на задні лапки, передніми витирав вуса, відкашлювався й пошепки говорив:

— Біда, братця! Біда-а!.. Бачив я, своїми очима бачив на узліссі мисливців, собак, загонщиків… Тисячі, ти-и-сячі йдуть сюди… А в кожного по кілька блискучих рушниць… Ріжки мідяні, а торбинки величе-е-зні, мов лантухи… А собак! А собак! — тисячі!.. Тікай, братця, куди хто!..

На цих словах він відсапував й прожогом летів далі до нової зустрічі. Навіть здибавши Лисицю, що саме вилізла з нори й, приплющивши око на сонце, потягувалася зі сну, навіть перед нею був спинився на мить й гукнув:

— Біда, братця!.. Мисливці на узліссі!.. Тисячі…

FACEBOOK: https://www.facebook.com/vikavikivna/

INSTAGRAM: https://www.instagram.com/vika_vikivna/

СВІТ КАЗОК (АУДІОКАЗКИ УКРАЇНСЬКОЮ):

Сайт: https://www.svitkazok.in.ua/​​​​​​​

Сторінка в Instagram: https://www.instagram.com/svit.kazok/

Сторінка у Facebook: https://www.facebook.com/svit.kazok/

Канал в Telegram: https://t.me/svitkazsvitkazok

ПІДПИСУЙТЕСЬ на канал на YouTube: https://www.youtube.com/c/SvitKazok​​​​​​