kazky-andersena-hydke-kachenia-svit-kazok-audiokazka-ukrainskoiu-movoiu-slukhaty-onlain-hans-kristian-andersen

У качки вилупилися каченята. Одне з них було пізнім, та й зовні не вдалося. Стара качка налякала мати, що це індича, не інакше, але плавав він краще, ніж інші каченята. Всі мешканці пташиного двора нападали на гидке каченя, навіть пташниця відштовхувала від корму. Мати спочатку заступалася, але потім теж пішла проти потворного сина. Одного разу каченя не витримало і втекло у болото, де жили дикі гуси, знайомство з якими закінчилося сумно: хоча два молодих гусаки і запропонували дивовижному каченяті дружити, їх тут же вбили мисливці (мисливський собака пробіг повз каченя — «мабуть, я такий бридкий, що навіть собаці огидно з’їсти мене!» — подумало каченя). Вночі воно дісталося хатинки, в якій жили старенька, кіт і курка. Жінка дала йому притулок, зосліпу прийнявши за жирну качку, але кіт і курка, які вважали себе господарями оселі, цькували нового співмешканця, бо він не вмів нести яйця і муркотіти. Коли каченя захотіло плавати, курка заявила, що це все від дурості, і виродок пішов жити на озеро, де всі як і раніше сміялися над ним. Одного разу він побачив лебедів і полюбив їхню красу так, як ніколи нічого не любив.