
Три помаранчі
– Слухай-но, королівський сину. За те, що ти розбив мої глеки, я накладу на тебе закляття. Як мине тобі тричі по сім, на тебе нападе нездоланна нудьга. І буде вона тебе мордувати, доки ти знайдеш дерево з трьома помаранчами.
– Слухай-но, королівський сину. За те, що ти розбив мої глеки, я накладу на тебе закляття. Як мине тобі тричі по сім, на тебе нападе нездоланна нудьга. І буде вона тебе мордувати, доки ти знайдеш дерево з трьома помаранчами.
Був сонячний ранок напередодні Різдва. Одяг Мікі був не дуже теплим. Його ялинка була не надто розкішною. А його кишені були порожніми, як шкарпетки, розвішані біля камінів в очікуванні подарунків.
Виявилося, що гірка правда може неабияк підсолодити життя.
Коли Ялинку запалили, всіх покликали до зали. Там танцювали, бавилися в піжмурки і фанти, в кільце і мотузочок. Вечір минув непомітно і дуже весело.
«Якщо лише в тебе є очі, ти скрізь побачиш блискучі цукатові гаї, прозорі марципанові замки – одне слово, найдивовижніші, найчудовіші речі».
Сніжинка раптом почала рости все більше і більше і стала нарешті молодою жінкою, закутаною в найтонший білий серпанок, зітканий з мільйонів зірчастих сніжинок. Жінка була така прекрасна та ніжна, але з криги, з сліпучої, іскристої криги. І все-таки жива!..
«Далеко краще вдовольнитися невеликим і бути щасливим, ніж мати незліченні багатства та холодне кам’яне серце!»
Зроблено з ❤️ для дітей | Львів 2017-2022р.