“Усі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає.”
“Коли мені було шість років, дорослі відбили у мене віру в те, що я зможу стати художником, і я нічого не навчився малювати, окрім удавів – зовні і в розрізі ”.
“Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а діти дуже стомлюються весь час пояснювати і тлумачити їм.”
“Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих.”
“Це сумно, коли забувають друзів. Не кожен має друга.”
“Дорослі люблять цифри. Коли розповідаєш їм про свого нового друга, вони ніколи не цікавляться найголовнішим.”
“Прибрався сам уранці – ретельно прибери і свою планету.”
” – Знаєш… коли стає дуже сумно, приємно подивитись, як заходить сонце.”
” – Якщо ти любиш квітку, що є одна-єдина в світі і тільки на одній з мільйонів зірок, цього досить: дивишся на зорі і почуваєш себе щасливим.”
“Від кожного треба вимагати тільки те, що він може зробити.”
” – Ось мій секрет. Він дуже простий: добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш.”
“Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив.”
“Вода буває потрібна і серцю…”
“Те, що я бачу, це тільки оболонка. Найголовнішого очима не побачиш…”
“Тому, хто дає себе приручити, буває, доводиться й поплакати.”
“Мова – це джерело непорозуміння.”
“Всі дороги ведуть до людей.”
“Інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться. Але з баобабами відкладати не можна – буде лихо. Я знав одну планету,на якій жив ледар. Він не звернув уваги на три кущики… Люди так мало знають , якої шкоди завдають баобаби, а небезпека від них така велика…”
“- Мільйони років у квітів ростуть колючки. І мільйони років баранці все-таки їдять квіти. То невже це не серйозна річ – збагнути, чому вони так намагаються випустити колючки, які їм нічого не дають? Хіба це не важливо, що баранці і квіти воюють між собою? І коли я знаю квітку, що є тільки одна в світі і росте тільки на моїй планеті, а маленький баранець якогось чудового ранку її з’їсть, не тямлячи навіть, що він накоїв, – це, виходить, теж не має значення!”
“Моя квітка сповнила пахощами всю мою планету, а я не вмів тішитися нею.”
“Вона дала мені свої пахощі, осяяла мене. Я не повинен був тікати! За тими наївними хитрощами я мав би вгадати ніжність. У квітів так багато суперечностей! Але я був надто молодий, щоб уміти любити.”
” – У мене є квітка, я щоранку її поливаю. У мене є три вулкани, я щотижня їх прочищаю. Усі прочищаю – і діючі, і той, що погасити. Хто знає, як воно буде. І моїм вулкана, в моїй квітці корисно, що я ними володію. А зіркам од тебе нема ніякої користі …”
“Себе судити набагато важче, ніж інших.”
“Для пихатих усі інші – їхні шанувальники.”
“Пихаті люди не чують нічого, крім похвали.”
“Людина може бути водночас і вірна обов’язку і ледача.”
“Коли хочеться сказати щось дотепне, трапляється, іноді трошки й прибрешеш.”
“На планеті маленького принца було жахливе насіння… То насіння баобабів. Грунт планети був геть уражений цим насінням. А баобаб – така рослина, що коли розпізнає її надто пізно, то вже ніколи не позбудешся. Він захарастить усю планету. Він проб’є її своїм корінням.І якщо планета дуже маленька, а баобабів дуже багато, вони розірвуть її на шматки.”
“На Землі чого тільки не побачиш …”
“Нема нічого досконалого на світі!”
“Якщо ти приходитимеш коли завгодно, то я ніколи не знатиму, на котру годину готувати своє серце… Мають бути обряди.”
” – А що таке обряди ? – поцікавився маленький принц. – Це теж давно забута річ, – відповів лис. – Це те, що робить один день несхожим на інші дні, одну годину – на всі інші години.”
” – Ви гарні, але пусті. Заради вас не хочеться вмерти. Певна річ, звичайний перехожий і про мою троянду подумає, що вона така ж, як і ви. Але вона одна-єдина, дорожча від усіх вас. Бо я полив її. Бо я накрив її скляним ковпаком. Бо я затулив її ширмою. Бо задля неї я знищив гусінь (залишив тільки двох чи трьох, щоб вивелись метелики). Бо я чув її, коли вона скаржилась чи похвалялась і навіть коли замовкала. Бо це моя троянда.”
” – Я житиму на одній із зірок, я там сміятимусь, і коли ти дивитимешся вночі на небо, це буде так, наче сміються усі зірки. У тебе будуть зірки, які вміють сміятись.”
“Люди завжди невдоволені там, де вони живуть”.
“Тільки діти знають, чого шукають.
”Найзворушливіше у цього маленького принца – його вірність квітці, образ троянди, який сяє в ньому, ніби полум’я світильника, навіть коли він спить…Треба старанно берегти світильники: порив вітру може погасити їх…”
“Зірки гарні, бо десь там є квітка, якої не видно звідси… Пустеля гарна тим, що в ній криються джерела…”
“Люди вирощують п’ять тисяч троянд в одному саду… і не знаходять того, що шукають…
А те, що вони шукають, можна було б знайти в одній-єдиній троянду, у ковтку води…
Але очі не бачать. Треба шукати серцем.”
“За старими оболонками нема чого сумувати…”
“Якщо ти любиш квітку, що росте десь на зірці, – вночі тобі приємно дивитися на небо. Всі зірки розцвітають.”
Дякуємо!!