“Маленький принц” , Антуан де Сент-Екзюпері

malenkij-princ-citati-ukrainskoyu-audiokniga-sluhaty-pro-sens-zhittya-pro-troyandu-pro-lisa-krilat-vislovi-ekzyuper-sv-t-kazok

   “Усі дорослі спочатку були

дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає.”

 

_________________________________________________

 

“Коли мені було шість років,

дорослі відбили у мене віру в те, що я зможу стати художником,

і я нічого не навчився малювати, окрім удавів – зовні і в розрізі ”.

“Дорослі ніколи нічого не розуміють самі,

а діти дуже стомлюються весь час пояснювати і тлумачити їм.”

 * * *

“Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих.”

* * *

“Це сумно, коли забувають друзів. Не кожен має друга.”

“Дорослі люблять цифри.

Коли розповідаєш їм про свого нового друга,

вони ніколи не цікавляться найголовнішим.”

 * * *

“Прибрався сам уранці – ретельно прибери і свою планету.”

” – Знаєш… коли стає дуже сумно, приємно подивитись, як заходить сонце.”

* * *

” – Якщо ти любиш квітку, що є одна-єдина в світі

і тільки на одній з мільйонів зірок,

цього досить:

дивишся на зорі і почуваєш себе щасливим.”

* * *

“Від кожного треба вимагати тільки те, що він може зробити.”

* * *

” – Ось мій секрет. Він дуже простий: добре бачить тільки серце.

Найголовнішого очима не побачиш.”

* * *

“Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив.”

“Вода буває потрібна і серцю…”

* * *

“Те, що я бачу, це тільки оболонка. Найголовнішого очима не побачиш…”

* * *

“Тому, хто дає себе приручити, буває, доводиться й поплакати.”

* * *

“Мова – це джерело непорозуміння.”

* * *

“Всі дороги ведуть до людей.”

* * *

“Інколи якусь свою роботу можна й відкласти,

од того нічого не трапиться.

Але з баобабами відкладати не можна – буде лихо.

Я знав одну планету,на якій жив ледар.

Він не звернув уваги на три кущики…

Люди так мало знають , якої шкоди завдають баобаби,

а небезпека від них така велика…”

“- Мільйони років у квітів ростуть колючки.

І мільйони років баранці все-таки їдять квіти.

То невже це не серйозна річ – збагнути, чому вони так намагаються

випустити колючки, які їм нічого не дають?

Хіба це не важливо, що баранці і квіти воюють між собою?

І коли я знаю квітку, що є тільки одна в світі і росте тільки на моїй планеті,

а маленький баранець якогось чудового ранку її з’їсть,

не тямлячи навіть, що він накоїв, – це, виходить, теж не має значення!”

* * *

“Моя квітка сповнила пахощами всю мою планету,

а я не вмів тішитися нею.”

* * *

“Вона дала мені свої пахощі, осяяла мене.

Я не повинен був тікати!

За тими наївними хитрощами я мав би вгадати ніжність.

У квітів так багато суперечностей!

Але я був надто молодий, щоб уміти любити.”

* * *

” – У мене є квітка, я щоранку її поливаю. У мене є три вулкани,

я щотижня їх прочищаю.

Усі прочищаю – і діючі, і той, що погасити. Хто знає, як воно буде.

І моїм вулкана, в моїй квітці корисно, що я ними володію.

А зіркам од тебе нема ніякої користі …”

“Себе судити набагато важче, ніж інших.”

* * *

“Для пихатих усі інші – їхні шанувальники.”

* * *

“Пихаті люди не чують нічого, крім похвали.”

* * *

” – Що ти тут робиш? – поцікавився маленький принц.

– П’ю, – понуро відповів пияк.

– Нащо ти п’єш? – спитав маленький принц.

– Щоб забути, – відказав пияк.

– Що забути? – допитувався маленький принц,

якому вже стало шкода пияка.

– Забути, що мені соромно, – признався пияк, похнюпившись.

– Чого ж тобі соромно? – спитав маленький принц, який дуже хотів допомогти йому.

– Соромно, що п’ю! – закінчив пияк і остаточно замовк.”

“Людина може бути водночас і вірна обов’язку і ледача.”

“Книги з географії – найцінніші серед усіх книг, – сказав географ.

– Вони ніколи не старіють. Дуже рідко трапляється, щоб гора зрушила з місця.

Дуже рідко буває, щоб океан спорожнів.

Ми пишемо про те, що вічне.”

* * *

“Коли хочеться сказати щось дотепне, трапляється, іноді трошки й прибрешеш.”

* * *

” – Де ж люди? У пустелі трохи одиноко…

– З людьми теж одиноко, – мовила змія.

Маленький принц пильно подивився на неї.

– Дивна ти істота, – сказав він. – Тонша, ніж палець…

– Зате сили у мене більше, як у пальці короля, – зауважила змія.”

* * *

“На планеті маленького принца було жахливе насіння… То насіння баобабів.

Грунт планети був геть уражений цим насінням.

А баобаб – така рослина, що коли розпізнає її надто пізно,

то вже ніколи не позбудешся. Він захарастить усю планету. Він проб’є її своїм корінням.

І якщо планета дуже маленька, а баобабів дуже багато, вони розірвуть її на шматки.”

* * *

“На Землі чого тільки не побачиш …”

‌* * *

“Нема нічого досконалого на світі!”

* * *

“Якщо ти приходитимеш коли попало, то я ніколи не знатиму,

на котру годину готувати своє серце… Мають бути обряди.”


” – А що таке обряди ? – поцікавився маленький принц.
– Це теж давно забута річ, – відповів лис.

– Це те, що робить один день несхожим на інші дні, одну годину – на всі інші години.”

* * *
” – Ви гарні, але пусті. Заради вас не хочеться вмерти.

Певна річ, звичайний перехожий і про мою троянду подумає, що вона така ж, як і ви.

Але вона одна-єдина, дорожча від усіх вас. Бо я полив її.

Бо я накрив її скляним ковпаком. Бо я затулив її ширмою.

Бо задля неї я знищив гусінь (залишив тільки двох чи трьох, щоб вивелись метелики).

Бо я чув її, коли вона скаржилась чи похвалялась і навіть коли замовкала. Бо це моя троянда.”

 

” – Я житиму на одній із зірок, я там сміятимусь,

і коли ти дивитимешся вночі на небо, це буде так, наче сміються усі зірки.

У тебе будуть зірки, які вміють сміятись.”

1 Trackback / Pingback

  1. "МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ" (Антуан де Сент-Екзюпері) - Світ Казок

залишити коментар

ваш email не буде відображено.


*