“Походжаю поміж пальмами, роздивляюся. Аж тут курка біжить. Ох і велетенська! Шия довга, очі банькаті, на голові пухнаста чуприна замість гребеня. Кажу: “Агов, мала! Ти теж з України зимувати прилетіла?” Глянула вона на мене, очі ще більше витріщила – і голову в пісок. Лиш хвіст стирчить. Ох і негостинна, думаю, птиця.” (“Як півень у вирій літав”, Олена Мартинюк)
залишити коментар