Сід Флейшман “Чудесна ферма Макбрума”
Стільки несосвітенних небилиць наговорено про чудесну одноакрову ферму Макбрума, що пора відділити правду від вигадки. Я — сам Макбрум, Джош Макбрум, і я хочу розказати ладком, як воно все було, і — щоб ні слова брехні. І про кавуни розповім, тільки терпець майте.
Все почалося, скажу я вам, від того самого дня, коли ми покинули свою ферму в Коннектикуті. Ми упхали малечу і все своє манаття в наш старенький «Франклін» з повітряним охолодженням і подалися на Захід.
Автор: Сід Флейшман
Сід Флейшман народився у Бруклині, Нью-Йорк, у сім’ї емігрантів з Львівської області, 16 березня 1920 року. До того як стати письменником, був професійним ілюзіоністом.
Переклад з англійської Анатолія МУЛЯРА
🔵 СВІТ КАЗОК (АУДІОКАЗКИ УКРАЇНСЬКОЮ):
Сайт: https://www.svitkazok.in.ua
Сторінка в Instagram: https://www.instagram.com/svit.kazok
Сторінка у Facebook: https://www.facebook.com/svit.kazok/…
Канал в Telegram: https://t.me/svitkazok
🔵 ПІДПИСУЙТЕСЬ на канал на YouTube: https://www.youtube.com/c/SvitKazok
ЧУДЕСНА ФЕРМА МАКБРУМА (слухати онлайн):
1. Макбрум оповідає правду / McBroom Tells the Truth (1966)
За годину ми обсадилися і зібрали весь урожай квасолі. Але й пекло на сонці! Я послав Лорі пошукати над дорогою гарного жолудя. Ми посадили його, та дуб з нього ріс повільніше, ніж я сподівався. Довелося цілих три години чекати затінку.
2. Макбрум і великий вітер / McBroom and the Big Wind (1967)
Не стану заперечувати — тут, у преріях, буває часом трохи вітряно. Приміром, торік над нашою фермою пролетів вітерець і вихопив з-під корови відро ще теплого молока. Наступного дня він вернувся по корову.
Але то був не той буйний, скажений, надмогутній буревій, про який я хочу вам розповісти. Такий собі звичайний тихомирний легіт — не варто й говорити про нього.
Великий Вітер зламав мені ногу. А втім, навряд чи ви зразу в таке повірите. Тож краще я почну з чогось дрібнішого і помаленьку вже доберуся до того костолома.
3. Кукурудзяний качан Макбрума (Чудесна ферма Макбрума):
А то якось пронюхала про нашу чудесну одноакрову ферму сарана. Ті довгоногі, пилконогі, стрибоногі шельми були об’їли нас до питки.
Ви ж знаєте, яка вона, сарана — все тобі загидить тютюновою жуйкою. До того ж це жахливі ненажери. Мабуть, ніщо на світі не здужає з’їсти більше й швидше за зграю сарани. Особливо смакує їй усяка зелень.
Не подумайте, що я схильний говорити про сарану смішками та пересмішками. Крий боже — ні! Хто мене знає — Джоша Макбрума — той потвердить, що я швидше переберусь жити в хатку на дереві, ніж злегковажу правдою.
залишити коментар