КАЗКИ ПРО КАЛЮЖКУ

Audiokazka-ukrainskoiu-movoiu-volodymyr-hranovskyi-kazky-pro-kaliuzhku-svit-kazok-slukhaty-kazku-na-nich

“Казки про Калюжку”

Автор: Володимир Грановський

– Як вдалося стати письменником?

– Я про це мріяв ще у дитинстві. Вже юнаком писав гумористичні оповідання для «Літературної газети», хоча їх не друкували. В армії та під час навчання в університеті інколи складав вірші. Знову закортіло писати вже відносно нещодавно – у 2012 році. Що спонукало? Як батько 2-х дітей, цікавився дитячою літературою. Вразило, що у продажу переважно одні й ті самі книжки. Звісно, дуже гарні й цікаві, але хотілося чого-небудь новенького. Так збіглося, що того ж року я почав спілкуватись у Фейсбуці з нашою землячкою, нині дуже відомою англійською ілюстраторкою та авторкою Еліною Елліс. Її книжки видаються різними мовами. Вона дуже мені допомогла – і корисними порадами, і власним прикладом.

Продовження: тут

ЧИТАЄ: ВІКА ВІКІВНА (Вікторія Ткачук)

Казка 1. Калюжка та мрія

Жила собі калюжа. Усі довкола любили її та називали лагідно —
Калюжкою. Була вона дуже охайною і завжди стежила за собою. Нікому не відмовляла — хоч собаці забіглому напитись, хоч горобцям викупатися – завжди, прошу. Калюжа прохала птахів приносити їй камінчики й мостила ними дно, щоб вода була прозорою та чистою. Жаб вона від спеки рятувала, але оселятися не дозволяла — надто вже вони галасливі та нечепурні. Жив у калюжі великий старий Жук-плавунець, якого вона прихистила у посуху, — він прибирав та пильнував порядок.

Казка 2. Калюжка й Карасик

Мрія здійснилася — тепер вона має власну рибку, та таку чудову! Калюжка почувалася дуже щасливою. Але ж і турбот додалося, та таких, що з колишніми не порівняти… Отже, щастя без турбот не буває? Або це щастя не справжнє? Може, краще було б жити, як раніше? Карасик неспокійно ворухнувсь уві сні й засмикав плавцями. Калюжка ласкаво погладила його маленькою хвилькою. Малюк заспокоївся й затих. А Калюжка подумала — якщо любиш того, про кого піклуєшся, то це зовсім і не турботи, а справжнісіньке щастя!

Казка 3. Калюжка та Хлюп

А якось у Калюжці оселився Хлюп. Спершу був обережним, нічим не
себе виказував. Хлюпався зрідка, негучно, підлаштовуючись під ігри
Карасика, купання птахів або плескіт дрібної хвилі. Уночі стихав. Чи то спав разом з Калюжкою, чи то дослухався до ночі. Але згодом Хлюп
посміливішав…

Казка 4. Калюжка та Вітерець

Із Вітерцем було складно товаришувати. Характер у нього такий —
примхливий і мінливий, одним словом, легковажний. То з півночі дме, то зі сходу. То листя догори здіймає, то верхівки дерев донизу хилить. Звісно, якщо ти вітрило, завжди радітимеш вітрові, особливо, якщо він попутний. Або повітряний змій, чи ще краще — флюгер, тому взагалі однаково, звідки вітер дме.

Казка 5. Лебедина Калюжка

Якось Вітерець приніс Калюжці незвичайну пір’їну. Велику, білу і дуже гарну. Калюжка погралася пір’їною, похитала на гребені хвилі, закрутила у вирі. Вихлюпнула її на лист латаття й замислилась… Багато птахів відвідували Калюжку, багато пір’їнок мала вона в колекції. Але такої не було… Кому вона могла належати?

Казка 6. Калюжка й Хмаринка

Калюжка завжди раділа Дощику. Вони добре товаришували — як то
кажуть, не розлий вода. Воно й не дивно — Дощик щиро ділився з Калюжкою чистою дощовою водою, яка щоразу мала різний присмак і аромат. Вона пахла то луговою травою, то квітучим вишневим садком, то стиглими яблуками.

Казка 7. Калюжка й Монетка

Калюжка жила собі звично, насолоджуючись життям. Якось опівдні,
влітку, вся живина, як завжди, сховалася від спеки. Навкруги було тихо, і через це, спека видавалася ще сильнішою. Калюжка задрімала. Їй нічого не снилося, ніхто не галасував, і тим дивнішим було її несподіване пробудження.

Казка 8. Калюжка й Сонячний Зайчик

Сонячні зайчики навідувались до Калюжки частенько — тільки Сонечко зійде, вони вже осьдечки. Калюжка завжди раділа їм, таким дружнім, веселим та привітним. Стрибають по воді, ганяються одне за одним, Карасика лоскочуть.

Казка 9. Калюжка та місячний камінчик

І ось сниться Калюжці, начебто вона повний та яскравий Місяць, що
пливе по небу. Небо було прозорим, і Калюжка-Місяць бачила все навколо — яскраві зірочки, якісь кульки, великі й маленькі, далекі та близькі.

Казка 10. Калюжка та пластикова пляшка

Як до Калюжки потрапила пластикова пляшка, вона і сама не розуміла. Вранці прокинулася, а пляшка плаває — наче тут і була. Може, вітер приніс? Хоча її приятелю Вітерцю це було не під силу, а якби прилетів старший Вітер, Калюжка би точно прокинулась. Міг хтось зі звірят притягнути — лисиця або єнот. Але нащо це їм? Швидше за все, людина йшла повз, та й викинула.
Люди часто смітять навколо, зовсім не бережуть природу.

Казки інших українських авторів:

Григір Тютюнник “СТЕПОВА КАЗКА”

“Хатка в березовому лісі”, Михайло Стельмах

2 коментарі

залишити коментар

ваш email не буде відображено.


*