Казки та оповідання Григора Тютюнника дихають любов’ю до природи, звірів — братів наших менших. Ці твори є своєрідними діалогами між людиною і природою, вони вчать добру, милосердю, доброзичливості, вмінню спілкуватись.
Григір Тютюнник “СТЕПОВА КАЗКА”
Ніхто вже не пам’ятає, відколи стоїть посеред степу отой Курінь —хатка не хатка, бо ні стін, ні вікон, ані димаря; одначе й стіжок нестіжок, бо двері є. А за дверима —холодний морок, грибами-поганками пахне та давніми дощами.
– Ходімо в степ погуляємо, погомонимо, – сказав Їжак. – Ходімо?
– Про що ж ми з тобою гомонітимемо? – буркнув Кріт. – Як я сердитий, а ти ні.
– А так і гомонітимемо, – одказав Їжак. – Ти сердито, а я ні. Хіба, якщо вдачі у нас різні, то й сваритися неодмінно? Вдача – це таке: сказав їй «мовчи!» – вона й мовчатиме. Треба тільки гарненько сказати. То ходімо?
– Ходімо, – не дуже охоче погодився Кріт. – Тільки як тобі починатиме хотітися їсти, скажеш…
– Гаразд, – погодився Їжак. – Як схочеться мені їсти, я почну бубоніти отако: бу-бу-бу… Тоді ти краще тікай.
І перший пішов із Куреня. А слідом за ним почапав і Кріт.
залишити коментар