“Пригоди кота Мартина”, автор – Дмитро Павличко
Кіт Мартин мишей не їсть.
А за рибою аж плаче.
За одну щупачу кість
Плем’я дав
би він мишаче.
Він учився риб ловить.
Входив довго в ту науку.
І в одну прекрасну мить
Витягнув
із річки щуку.
Зняв рибину із гачка
І зачув їстиво свіже.
Та від щастя гопачка
Як не вдарить,
як не вріже!
Не жаліє закаблук,
Ходить в оберт, вихилясом…
Щука вигнулась, як лук,
Та й у воду мах тим часом.
➡️ Читає – Віка Віківна (https://www.instagram.com/svit.kazok/)
➡️ 🇹 🇪 🇱 🇪 🇬 🇷 🇦 🇲 https://t.me/svitkazok
➡️Підписуйтесь на канал “СВІТ КАЗОК”: http://www.youtube.com/c/SvitKazok
➡️ П і д т р и м а т и проект “СВІТ КАЗОК”: https://www.svitkazok.in.ua/donate/
Слухати аудіоказку про ПРИГОДИ КОТА МАРТИНА (YouTube):
➡️ Instagram:http:// https://www.instagram.com/svit.kazok/…
➡️ Вебсайт: https://www.svitkazok.in.ua
➡️ Facebook: https://www.facebook.com/svit.kazok/
Слухати АУДІО:
Потяг рушив. Ну й дива!
Кіт не бачив ще такого –
І будинки, й дерева –
Все кудись іде від нього.
На полицю кіт заліз –
Там приємно, м’яко, сухо –
І заснув під стук коліс…
Втім, беруть його за вухо!
Це з’явився провідник.
– Де квиток? – Квитка не маю.
– Як же ти сюди проник,
Неотесаний гультяю?
Кіт мовчить, а той на зло
Причепився, як оскома.
– Ти куди? – Та я в село!
– А! В село? Так ти вже дома!
І жбурляє він кота
Крізь вікно посеред поля.
Просто в золоті жита,
В тихе степове роздолля.
Кіт не вдарився, та лиш
Трохи походив у житі,
Перед ним з’явилась миш,
Мабуть, щонайбільша в світі.
залишити коментар