різдвяна казка

Почнемо з того, що Марлі помер. І годі було в цьому сумніватися.

Свідоцтво про його поховання підписали священик, паламар, власник похоронного бюро і старший гробар. Його підписав Скрудж. А будь-який документ мав на біржі вагу, якщо Скрудж доклав до нього руку.

Коли Ялинку запалили, всіх покликали до зали. Там танцювали, бавилися в піжмурки і фанти, в кільце і мотузочок. Вечір минув непомітно і дуже весело.

«Якщо лише в тебе є очі, ти скрізь побачиш блискучі цукатові гаї, прозорі марципанові замки – одне слово, найдивовижніші, найчудовіші речі».

Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа.

“Знову Різдво без снігу” -, сумовито подумала Марісоль, дивлячись у вікно. Надворі було темно, лише де-не-де світилися віконця сусідніх хатин і мерехтіли зорі.

  Напередодні новорічних свят відбуваються дивовижні речі. Я це знаю достеменно після одного випадку, який стався зі мною у переддень Різдва