Зимова казка. Казка про зиму “Чи буває зима?”, автор – Олександр Хоменко.
Жила-була собі Мишка. Якось пішла вона в поле, нажала колосків, та й повертається стежечкою через кладочку — і до лісу, до своєї хатки. Аж тут назустріч Їжачок іде.
— Здрастуй, Мишко, — привітався.
— Здрастуй, Їжаче.
— А що це ти несеш?
— Була в полі, — каже Мишка, — колосків нажала. З них зерна намолочу та борошна намелю, щоб було з чого взимку пиріжки пекти.
У Їжачка аж слинка потекла:
— Ой, я теж люблю пиріжки.
— Ну то, як зима настане — приходь, я й тебе пригощу, — запросила його Мишка.
— Дякую, — зрадів Їжачок. — Обов’язково прийду. Тільки… що це таке, зима? Коли вона буде?
— Як, — здивувалася Мишка, ти не знаєш, що таке зима?
— Ніколи не чув і не бачив, — відказує Їжачок.
🐾 Читає – Віка Віківна (https://www.instagram.com/svit.kazok/)
🐾 🇹 🇪 🇱 🇪 🇬 🇷 🇦 🇲 https://t.me/svitkazok
🐾 Підписуйтесь на канал “СВІТ КАЗОК”: http://www.youtube.com/c/SvitKazok
Слухати аудіоказку на YouTube:
Слухати АУДІО:
🐾 П і д т р и м а т и проєкт “СВІТ КАЗОК”: https://www.svitkazok.in.ua/donate/
🐾 Instagram: https://www.instagram.com/svit.kazok/…
🐾 Вебсайт: https://www.svitkazok.in.ua
🐾 Facebook: https://www.facebook.com/svit.kazok/
Сміються Їжачок, Рак та Зозуля із Мишки, що в них аж сльози виступають од сміху.
А Мишці так образливо стало, що їй ніхто не вірить. Адже зима справді буває.
Сіла вона, та й плаче.
А всю ту розмову чула стара мудра Сова, яка дрімала неподалік у дуплі. Виглянула вона, та й каже до Їжачка, Рака й Зозулі:
— Негоже це ви робите, що смієтеся з того, чого самі не знаєте. Звичайно ж, зима буває, але ви її ніколи не бачите. Бо ти, Їжаче, з самої осені й аж до весни спиш у своїй норі в теплому кубельці. А прокидаєшся тільки тоді, коли надворі сонечко пригріє й зацвітуть весняні квіти. Тож тобі й невтямки, що цілу зиму ліс під снігом простояв.
А ти, Раче, поринаєш у глиб ріки, і там у мулі перезимовуєш. А випливаєш, аж коли вода навесні прогріється. Тож і не знаєш, що річка скута кригою була.
А ти, Зозуле, як подмуть сирі осінні вітри, відлітаєш до вирію, в теплі краї. Та й не відаєш, що тут у лісі, де ти влітку пурхала в зеленому гіллі, стає холодно, морозно, все листя з дерев обпадає.
залишити коментар