Зимові історії

Почнемо з того, що Марлі помер. І годі було в цьому сумніватися.

Свідоцтво про його поховання підписали священик, паламар, власник похоронного бюро і старший гробар. Його підписав Скрудж. А будь-який документ мав на біржі вагу, якщо Скрудж доклав до нього руку.

Іноді трапляються похмурі дні. Це закон природи. У такі дні заплутуються шнурки, з’являється пінка в какао, а в садочку на сніданок – сирна запіканка.

Чотирнадцяте лютого не передбачало нічого романтичного. Принаймні мені… Помінявшись вихідними, я зголосилася підмінити Неллі в магазині (працюю я в ювелірній крамниці ‘Soulmate’* на 3-й Авеню), – у неї сьогодні романтична вечеря з хлопцем. А я «все одно це свято терпіти не можу».

Повість-казка відомого італійського письменника Джанні Родарі (1920—1980) «Подорож Голубої Стріли», написана в захоплюючій і легкій манері, розповідає про різдвяну чарівну подорож іграшкового потяга під назвою «Голуба Стріла» та його лялькових пасажирів.

Синичка співала весело:
Ціні-ціні-зіні-зі!
Не боюся я зими.
Ти, зима, не лякай,
Я не кину рідний гай!

Виявилося, що гірка правда може неабияк підсолодити життя.

Коли Ялинку запалили, всіх покликали до зали. Там танцювали, бавилися в піжмурки і фанти, в кільце і мотузочок. Вечір минув непомітно і дуже весело.

«Якщо лише в тебе є очі, ти скрізь побачиш блискучі цукатові гаї, прозорі марципанові замки – одне слово, найдивовижніші, найчудовіші речі».

Цілий тиждень перед Новим Роком у полях бушувала хуртовина. В лісі намело стільки снігу, що ні Їжачок, ні Ослик, ні Ведмедик цілий тиждень не могли вийти з хати.

Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа.

В одного ледачого й злого хазяїна був віл. Роботящий віл був, багато роботи всякої робив, а вола за все це в холодній повітці держали й харчі погані давали йому.

“Знову Різдво без снігу” -, сумовито подумала Марісоль, дивлячись у вікно. Надворі було темно, лише де-не-де світилися віконця сусідніх хатин і мерехтіли зорі.

Усі казали, що я дуже гарна, і ялинки навіть сердилися на стару ринву, що я прикрашаю її, а не їх. Але навіщо була мені моя краса, коли я лишалася холодною нерухомою крижинкою? Як я заздрила сніжинкам, що літали в повітрі!

“Жила-була Сніжинка”  Казка про природу. Казка про Сніжинку. ❄️Авторка: Надія Красоткіна Надія Григорівна Красоткіна (у дівоцтві: Шайнюк; нар. 26 серпня 1946, Ковель, Волинська область, Українська […]

  Напередодні новорічних свят відбуваються дивовижні речі. Я це знаю достеменно після одного випадку, який стався зі мною у переддень Різдва

– Добрі вчинки завжди дістають нагороду, – відказав на це дідусь, простягнувши хлопчикові кольоровий олівець.

-Тримай і уважно мене послухай! Це -чарівний олівець. Він може виконати будь-яке бажання, варто лишень написати його на клаптику паперу й кинути за вітром. Та завваж, що він здійснює лише одне бажання!

Слухати казку (аудіоказку) про святого Миколая.

Якось двоє бідних Лісорубів поверталися додому, продираючись через великий сосновий ліс.

“Жили собі дід і баба, і не було в них ні дітей, ні онуків. 

От вийшли вони якось у свято за ворота подивитися на чужих діток, як вони вони зі снігу грудочки качають, у сніжки грають.

Зимова казка. Казка про зиму “Чи буває зима?”, автор – Олександр Хоменко. Жила-була собі Мишка. Якось пішла вона в поле, нажала колосків, та й повертається […]

«Пані Метелиця» (Брати Грімм) – аудіоказка  про чарівницю з колодязя, що винагороджує працелюбну дівчину і карає ліниву.  

Казка розповідає історію дітей Герди і Кая, що дружили до того зимового дня, коли в очі Кая влучив уламок диявольського дзеркала і змінив його світогляд таким чином, що все гарне і добре він сприймав тепер як потворне та погане.