Слон під ліжком

Похмурого дня хлопчик Саня знаходить під ліжком Слона. Слон цілеспрямований, має рідкісне забарвлення й харчується здобою. Разом вони дізнаються, чому трапляється форс-мажор, навіщо для кохання зуби й що кладуть у похідну валізу. Загалом, украй важливі речі. А з ними зрозуміють, як багато значать Турбота й Родина.

Слон під ліжком, Кристина Терьохіна

Похмурого дня хлопчик Саня знаходить під ліжком Слона. Слон цілеспрямований, має рідкісне забарвлення й харчується здобою. Разом вони дізнаються, чому трапляється форс-мажор, навіщо для кохання зуби й що кладуть у похідну валізу. Загалом, украй важливі речі. А з ними зрозуміють, як багато значать Турбота й Родина.

Підписуйтесь на канал “СВІТ КАЗОК”: http://www.youtube.com/c/SvitKazok

Підтримати проєкт “СВІТ КАЗОК”: https://www.svitkazok.in.ua/donate/

Instagram: https://www.instagram.com/svit.kazok/

Сайт: https://www.svitkazok.in.ua

Facebook: https://www.facebook.com/svit.kazok/

1. Слон під ліжком (частина ПЕРША) – аудіоказка українською мовою

Іноді трапляються похмурі дні. Це закон природи. У такі дні заплутуються шнурки, з’являється пінка в какао, а в садочку на сніданок – сирна запіканка. Похмурi дні бувають у всіх: у бабусь підгоряють пироги і розпускається плетиво. Мами з татами спізнюються на роботу, і навіть світлофори відмовляються вмикати зелене світло. В один із таких днів я й знайшов під ліжком Слона.

2. Слон під ліжком (частина ДРУГА) – аудіоказка українською мовою

Хворіти буває весело, а буває не дуже. Все залежить від хвороби. От коли в мене була краснуха, було дуже весело: нічого не болить і гарний, як мухомор. «Ефектно!» – каже Ба. І коли я хворів на свинку, було весело: вуха в мене були чималенькі, як у мультфільмі про Чебурашку. А от з ангіною хворіти вже не так цікаво, звичайно. Жарко, ковтати боляче й на голову неначе каструлю з манною кашею наділи. Коли я хворію, усі несуть мені «секретні ліки». «Це точно допоможе», – каже Мама, цілує мене в чоло й приносить чашку з какао «як я люблю». «Потужний засіб, за хвилину ставить на ноги!» – змовницьки підморгує Тато й суне мені під подушку шоколадку з горіхами. Ба пече свій фірмовий штрудель, дістає з найвищої полиці свій величезний альбом зі старими фотографіями й сідає поруч. Так що іноді хворіти все-таки непогано.

3. Частина ТРЕТЯ:

Жінки – це дуже дивні люди. Для них жахливо важливі всілякі дурниці. Ну там щоб сорочка в штани обов’язково заправлена була і ніс тільки хусткою витирати. А ось ви самі пробували із заправленою сорочкою з-під дивана паровоз дістати? А на дерево залізти? От і я про те… Ще вони страшенно полюбляють усякі витребеньки: бантики, каблучки, картинки з котиками й кухонні рушнички під колір фіранок. Ні, всі, певна річ, мають свої захоплення. Але в нас, чоловіків, вони хоча б не дурнуваті, а нормальні: динозаври там, паровози всякі, грязьова бомба, пух з тополі, що його, знову ж таки, можна підпалити. Цікаво? Цікаво!

4. Слон під ліжком (частина ЧЕТВЕРТА) аудіоказка українською мовою

А з цією любов’ю все зовсім незрозуміло. Поміркуйте самі – Маму з Татом я люблю, і Бабусю з Нінусею, і Діда Василя теж, і суп із фрикадельками, і собаку, якого в мене навіть немає, – теж люблю. Ну й Даринка ще ця з не нашої групи. Багато їх, любовей, виходить. А я один. Тому й довго розібратися не міг. Поки одного разу не почув, як Нінуся розповідала Ба про якийсь «Любовний напій» – це в них у театрі таке показують. Опера називається. І отут я подумав: а що, коли любов і справді, як напій, кожному різна. От Маму з Татом я люблю, як какао з молоком, Ба – як чай із чебрецем і м’ятою, який ми на балконі п’ємо, Діда Василя – як молоко корови Марго, Штруделя – як компот із вишнею, а Даринку – як газовану воду, від якої в носі лоскоче. Виходить, різних людей і любиш по-різному.

Інші цікаві історії:

“Біля ковчега о восьмій”, Ульріх Хуб


Десь у світах є край, де – скільки сягає око – самі лише сніг та крига.

Утім, якщо пильно придивитися, серед снігу та криги можна помітити три невеличкі постаті. Вони стоять собі укупочці та роззираються навсібіч. Але хоч куди повернуть свої голови – всюди лише сніг та крига, крига та сніг.

 Подорож Голубої Стріли, Джанні Родарі

Повість-казка відомого італійського письменника Джанні Родарі (1920—1980) «Подорож Голубої Стріли», написана в захоплюючій і легкій манері, розповідає про різдвяну чарівну подорож іграшкового потяга під назвою «Голуба Стріла» та його лялькових пасажирів. Разом з головними героями книжки читачеві належить розв’язати чималу кількість завдань, знайти друзів та битися з підступними ворогами… І лише сміливість, чесність та відвага, величезне бажання дістатися до мети та дружня підтримка допомагають подолати усі труднощі.

МІО, мій МІО (Астрід Ліндгрен)

Може, хтось пам’ятає, що передавали по радіо торік п’ятнадцятого жовтня? Може, хтось пам’ятає, що йшлося про зниклого хлопчика? Ось що тоді передавали:

«Стокгольмська поліція розшукує дев’ятирічного Бу Вільгельма Ульсона, що вчора о шостій годині вечора зник зі свого дому на Упландській вулиці, трина­дцять. У Бу Вільгельма Ульсона білявий чуб, блакитні очі, а того вечора на ньому були короткі брунатні штани, сіра вовняна сорочка і червона шапочка. Звістки про зниклого просимо надсилати черговим поліційних діль­ниць».

1 коментар

залишити коментар

ваш email не буде відображено.


*