Привіт, це я…
Ні, ні, ви не туди дивитеся: я тут, унизу, в куточку. Бачите?.. Дуже приємно. Мене звати Мицик, мишеня Мицик. Добре, що ми з вами зустрілися, у мене сьогодні велика радість, така велика, що обов’язково треба з ким-небудь поділитися. Моя сусідка, тітонька Марина, збирається подарувати мені отаке-е-енного кота… Вона вже навіть пішла по нього, а я сиджу і думаю: за що мені, такому малому, такий великий подарунок? Адже я ніяких особливих подвигів не здійснював, а тільки те, що мав робити. Чесне слово! Не вірите – можу розповісти. Тільки треба швидше, бо зараз прийде тітонька Марина з подарунком, тоді не до вас буде. Отож, спочатку…
Назва: “Мишенятко Мицик”
Автор: Юхим Чеповецький
Читає: Віка Віківна
_________________________________________
➡️Підписуйтесь на канал “СВІТ КАЗОК”: http://www.youtube.com/c/SvitKazok
➡️ П і д т р и м а т и проект “СВІТ КАЗОК”: https://www.svitkazok.in.ua/donate/
➡️ Веб-сайт: https://www.svitkazok.in.ua
➡️ Facebook: https://www.facebook.com/svit.kazok/
- Віталій Біанкі “Мишеня Пік” – розповідь про подорож маленького мишеняти. Образи, створені Біанкі, відзначаються високою художністю, правдивістю, прищеплюють любов до природи.
- “Денискові оповідання” Віктор Драгунський – аудіоказка про смішні й незвичайні пригоди, що відбуваються з пустотливим та кмітливим вигадником Дениском.
МИШЕНЯТКО МИЦИК аудіоказка українською мовою слухати онлайн (частина ПЕРША):
МИШЕНЯТКО МИЦИК аудіоказка українською мовою слухати онлайн (частина ДРУГА):
МИШЕНЯТКО МИЦИК аудіоказка українською мовою слухати онлайн (частина ТРЕТЯ):
Як я допомагав тітоньці Марині пекти пиріжки з маком
З того часу, як у мене з’явилися сусіди, я проробив у хаті велику роботу: у всіх шафах і буфетах прогриз невеличкі дірочки. Це для того, щоб тітонька Марина знала, де у неї лежать продукти.
Дірочки в хаті – це як дірочки в швейцарському сирі: чим їх більше, тим краще. Нехай тітонька Марина бачить, що я не дарма їм хліб, борошно, сало, масло, смалець, сметану, ковбасу, сосиски, сардельки, сир, цукор, манку, гречку, вівсянку, рис, макарони, свічки і взагалі все, що вона для мене приносить.
Крім дірочок, я ще допомагаю тітоньці Марині готувати різні страви.
Але пиріжки з маком ми з нею робили вперше.
Зранку тітонька Марина розкачала тісто, нарізала його кружечками, натовкла маку.
Я знав, що їй знадобиться моя допомога: адже вона погано бачить. А тут ще й окуляри свої кудись поділа. Це стало помітно відразу, щойно вона почала накладати мак на млинці з тіста: на один мало покладе, на інший багато. От я і став від’їдати зайвий мак, щоб пиріжки вийшли однакові.
Їв, їв, аж поки спати не захотів. Від маку всіх хилить до сну, це давно відомо.
Дивився я на млинці, позіхав і думав: «З тіста може гарна постіль вийти – м’якенька, смачна. Треба в тітоньки Марини шматочок позичити. Захотів – поспав, захотів – поїв… От зараз візьму і примощуся на вільний млинець…»
Та поки я позіхав – проґавив останнього млинця: тітонька Марина на нього вже мак поклала. Довелося йти на своє місце.
Але до нірки я не дійшов – сон звалив мене по дорозі, прямо під диваном.
Прокинувся я від Петрикових криків.
«Ура! – кричав він. – Пиріжки готові! Подивіться, які в нас пиріжки!»
І дійсно, пиріжки вийшли пишні, рум’яні. Дивився я на них і думав: «Молодець усе ж таки тітонька Марина, сама без мене справу закінчила».
Петрик і мені дав пиріжка покуштувати. Але я більше маку не їв, вирішив – на сьогодні досить. Бо ще при гостях позіхати почну, незручно буде.
Коли ввечері прийшли гості, тітонька Марина налила всім чаю і поставила на стіл таріль з нашими пиріжками. Я за всім цим спостерігав з-під дивана.
Гості їли пиріжки і дуже хвалили.
– Смакота! – прицмокували вони язиками. – Сто штук з’їж і ще захочеш!
А одна гостя особливо хвалила. Вона роздивлялася пиріжки і говорила господині:
– Вони ще у вас із візерунком! Дивовижний малюнок, наче пташина лапка…
Тітонька Марина теж подивилася на пиріжки і зойкнула:
– Яка ще пташина! Та це ж, це ж…
І відразу почала мене шукати.
Тут усі гості посхоплювалися з місць, закричали і почали за мною ганятися, щоб спитати рецепт, як готувати пиріжки з візерунком.
Але ви мою скромність знаєте. Я від своєї роботи не відмовляюся – всі її бачили, а слава мені не потрібна. Нехай вона дістанеться лише тітоньці Марині.
І я сховався за буфет.
Переклад українською – В.Воробйова
залишити коментар