
КАЗКА ПРО ВЕСЕЛОГО МЕТЕЛИКА
Одного разу, вранці-рано,
в садку біля старого пня
з’явився раптом хтось незнаний,
в яскраве вдягнений вбрання.
Одного разу, вранці-рано,
в садку біля старого пня
з’явився раптом хтось незнаний,
в яскраве вдягнений вбрання.
Іноді трапляються похмурі дні. Це закон природи. У такі дні заплутуються шнурки, з’являється пінка в какао, а в садочку на сніданок – сирна запіканка.
Але діти навіть не могли собі уявити, що вигадані ними створіння на зразок русалок, водяників, лісовиків і дивного Бухтика оживуть не тільки в їх фантазіях, але і в реальному світі.
Ніхто вже не пам’ятає, відколи стоїть посеред степу отой Курінь —хатка не хатка, бо ні стін, ні вікон, ані димаря; одначе й стіжок нестіжок, бо двері є.
Колись давно-давно біля самого лісу, де протікає річка Снивода, жили собі дід та баба. В них було невелике поле, огород і зелений-зелений лужок.
– Ви можете уявляти собі Бога таким, як вам заманеться, – пояснив Ной, – але він є скрізь, у кожній людині, в кожній живій істоті, в кожній рослині…
Чотирнадцяте лютого не передбачало нічого романтичного. Принаймні мені… Помінявшись вихідними, я зголосилася підмінити Неллі в магазині (працюю я в ювелірній крамниці ‘Soulmate’* на 3-й Авеню), – у неї сьогодні романтична вечеря з хлопцем. А я «все одно це свято терпіти не можу».
Він з’явився на світ у дрімучій гущавині, в одному з тих невеличких лісових сховків, які нелегко помітити сторонньому оку, хоч вони начебто й відкриті з усіх боків.
Грінч не зносив Різдва! Взагалі! Ані в місті, ні вдомі.
Не питайте чому, бо причини йому невідомі.
Може, голову Грінчу прикрутили не так, як треба.
Знайомтесь з Марі, Берліозом, Тулузом та їхньою мамою, Герцогинею! Це не просто коти, а справжні аристократи! Вони живуть в розкішному будинку, оточені любов’ю та турботою заможної господині.
Синичка співала весело:
Ціні-ціні-зіні-зі!
Не боюся я зими.
Ти, зима, не лякай,
Я не кину рідний гай!
Тієї ночі, коли Роня народилася, в горах шаленіла буря і надворі так блискало й гриміло, що вся живина в Матісовому лісі, яка не була на прив’язі, від страху поховалася в свої нори й гнізда.
– Слухай-но, королівський сину. За те, що ти розбив мої глеки, я накладу на тебе закляття. Як мине тобі тричі по сім, на тебе нападе нездоланна нудьга. І буде вона тебе мордувати, доки ти знайдеш дерево з трьома помаранчами.
Коли Ялинку запалили, всіх покликали до зали. Там танцювали, бавилися в піжмурки і фанти, в кільце і мотузочок. Вечір минув непомітно і дуже весело.
Сніжинка раптом почала рости все більше і більше і стала нарешті молодою жінкою, закутаною в найтонший білий серпанок, зітканий з мільйонів зірчастих сніжинок. Жінка була така прекрасна та ніжна, але з криги, з сліпучої, іскристої криги. І все-таки жива!..
Зроблено з ❤️ для дітей | Львів 2017-2022р.