аудіоказка українською мовою

Благородна тварина — дика коза.
Благородна i своію постаттю, коли, струнка й нiжна, стоїть вона серед кущiв лiщини або на зеленiй квiтучо-пахучiй галявинi лiсу нашого чарiвного.

— Ні, вербо, — каже. — З горіха я матиму горішки, з яблуні яблука, з вишень і слив наваримо варення. А з тобою в саду буде казка. Не рубатиму тебе!

Одного прекрасного
Сонячного дня
На великому городі
Народилось Перченя.

Він з’явився на світ у дрімучій гущавині, в одному з тих невеличких лісових сховків, які нелегко помітити сторонньому оку, хоч вони начебто й відкриті з усіх боків.

Так його назвали за те, «що він нічого не знав». Він носив яскраво-блакитний капелюшок, жовті, канаркові штани й оранжеву сорочку з зеленою краваткою.

У густому-прегустому лісі, де майже ніколи не появлялися люди, жило поміж корінням дерев плем’я дерев’яних чоловічків.

Тієї ночі, коли Роня народилася, в горах шаленіла буря і надворі так блискало й гриміло, що вся живина в Матісовому лісі, яка не була на прив’язі, від страху поховалася в свої нори й гнізда.

Ще сонечко не вмилося ранішньою росою і його перші промені лишень визирнули з-за обрію, а Ослик Мося вже вийшов зі свого будиночку.

Вечорами хлопчик лежав і думав про Карлсона, а часом і схлипував нишком під ковдрою, щоб ніхто не бачив. Так минали дні то школа, то уроки, а Карлсона все не було.

На околиці малесенького містечка є старий, занедбаний садок, у садку стоїть старий будиночок, а в ньому мешкає Пеппі Довгапанчоха. їй дев’ять років, і мешкає вона там сама-самісінька.

В одній кролячій родині підростають милі, але вельми жваві кроленятка – четверо синочків і п’ята дочка. Вони ні миті не можуть втриматися на місці й […]