Чотирнадцяте лютого не передбачало нічого романтичного. Принаймні мені… Помінявшись вихідними, я зголосилася підмінити Неллі в магазині (працюю я в ювелірній крамниці ‘Soulmate’* на 3-й Авеню), – у неї сьогодні романтична вечеря з хлопцем. А я «все одно це свято терпіти не можу».
Він з’явився на світ у дрімучій гущавині, в одному з тих невеличких лісових сховків, які нелегко помітити сторонньому оку, хоч вони начебто й відкриті з усіх боків.
Грінч не зносив Різдва! Взагалі! Ані в місті, ні вдомі.
Не питайте чому, бо причини йому невідомі.
Може, голову Грінчу прикрутили не так, як треба.
Темна-претемна ніч. Місто, як завжди, заплющило очі, вимкнувши світло у будинках. Тиша! І в ніякому разі не смій заважати цій тиші. Навіть, якщо тобі не спиться!
Кожного вечора рівно о дев’ятій синьйор Б’янкі, хоч би де він був, викликав по телефону Варезе й розповідав доньці казочки. Ці казочки були коротенькі.
Але Покахонтас вказала йому на качан кукрудзи:”Ось це має той самий колір,-засміялася вона. – Але воно набагато коштовніше, оскільки може прогодувати тебе!”
Так його назвали за те, «що він нічого не знав». Він носив яскраво-блакитний капелюшок, жовті, канаркові штани й оранжеву сорочку з зеленою краваткою.
Може, хтось пам’ятає, що передавали по радіо торік п’ятнадцятого жовтня? Може, хтось пам’ятає, що йшлося про зниклого хлопчика?
Жив собі колись багатий і могутній король. Золота й солдат він мав стільки, скільки жодний король і вві сні не побачить.
По синьому морю у білій імлі
Пливу на маленькому я кораблі.
Мене не лякають ні хвилі, ні вітер!
Пливу до єдиної мами на світі!
Розповім вам про те, що давним-давно діялось в Україні, у глухому, але мальовничому і чудовому куточку цієї країни.
У густому-прегустому лісі, де майже ніколи не появлялися люди, жило поміж корінням дерев плем’я дерев’яних чоловічків.
Синичка співала весело:
Ціні-ціні-зіні-зі!
Не боюся я зими.
Ти, зима, не лякай,
Я не кину рідний гай!
Старий Лобо – справжній велетень – був надзвичайно дужим і хитрим звіром. Його нічне виття враз розпізнавали усі тутешні люди.
Тієї ночі, коли Роня народилася, в горах шаленіла буря і надворі так блискало й гриміло, що вся живина в Матісовому лісі, яка не була на прив’язі, від страху поховалася в свої нори й гнізда.
– Слухай-но, королівський сину. За те, що ти розбив мої глеки, я накладу на тебе закляття. Як мине тобі тричі по сім, на тебе нападе нездоланна нудьга. І буде вона тебе мордувати, доки ти знайдеш дерево з трьома помаранчами.
Виявилося, що гірка правда може неабияк підсолодити життя.
Коли Ялинку запалили, всіх покликали до зали. Там танцювали, бавилися в піжмурки і фанти, в кільце і мотузочок. Вечір минув непомітно і дуже весело.
«Якщо лише в тебе є очі, ти скрізь побачиш блискучі цукатові гаї, прозорі марципанові замки – одне слово, найдивовижніші, найчудовіші речі».
«Далеко краще вдовольнитися невеликим і бути щасливим, ніж мати незліченні багатства та холодне кам’яне серце!»
Цілий тиждень перед Новим Роком у полях бушувала хуртовина. В лісі намело стільки снігу, що ні Їжачок, ні Ослик, ні Ведмедик цілий тиждень не могли вийти з хати.
Ця зворушлива історія почалася на Різдво… Коли Дарлінг розпакувала подарунок від Джима, вона побачила гарненького кокер-спанієля.
В одного ледачого й злого хазяїна був віл. Роботящий віл був, багато роботи всякої робив, а вола за все це в холодній повітці держали й харчі погані давали йому.
“Знову Різдво без снігу” -, сумовито подумала Марісоль, дивлячись у вікно. Надворі було темно, лише де-не-де світилися віконця сусідніх хатин і мерехтіли зорі.
Кіт Мартин мишей не їсть.
А за рибою аж плаче.
За одну щупачу кість
Плем’я дав би він мишаче.
Казка про неймовірне перетворення братів-близнюків на козенят та їх неочікуване знайомство з чарівником.
Ще сонечко не вмилося ранішньою росою і його перші промені лишень визирнули з-за обрію, а Ослик Мося вже вийшов зі свого будиночку.
“Не дозволяй зовнішньому вигляду обманювати себе, – застерегла незнайомка, – адже справжня краса криється всередині”.
Жив собі хлопчик Андрійко. Чудовий хлопчик, розумний, але зовсім не шанував своїх рідних.
Жила колись родина Белсакі – містер Белсакі… місіс Белсакі… та їхній синочок Гейлорд Белсакі.
Зроблено з ♥ для дітей | Львів 2017-2020р.